Ну как?

1 куплет
Быть не кому не нужной это плохо
Когда не с кем нельзя поговорить
Когда людей вокруг не много
И темы не с кем обсудить
Быть брошенной ещё похуже
Когда плюют тебе в лицо
И вроде бы не может больше тебе помочь уже никто
Ты чувствуешь боль в своём сердце
Которую нельзя лекарством излечить
И ты как будто на последнем месте
В той жизни, которую должна прожить

Разговаривать с солнцем -
Это просто твоё отраженье
Иногда видеть воду
Миражи...- фотографии неба
Неба синяя бездна
Давит.......давит столпом атмосферы
А в минуты покоя
Упоение собственным эго
Бесконечно свободна
Растворяться частицами пепла
Поглащает пустыня
Одиночество
Цель не известна

Свій ранок я починаю з блюзу...
Свій день я закінчую останніми новинами...
Ні, не може бути... Я знову забула свої ноти...
А без них я ніхто... Та хто я взагалі??
В голові хаос, в душі істерика, на обличчі гримаса ідіотки -
хіба то чиясь ідеальна дівчина??
Ще лиш мить і я почну плакати... від своєї тупості.
Мій айк'ю бреше, наївно роблячи мене місс Розумністю.
де мій носовичок?? Мене мучать шмарклі...
Я знову плачу...Не від болю...Від внутрішньої істерики.
Я-кінець щастя, початок глобального краху,
дитя індіго, весни,квітів, що гниє в осінній калюжі.
Мій мобільний розрядився.
Чорт...

***********************************************************

Стій
Обернись
Що ти бачиш?
Квітку, яка, помираючи дає
нове життя
Хоробрість, яка перетворюється
у страх?
Життя, яке всього лиш -
плин крові у наших венах?
Що є вічність?
Притулок для наших бажань..
Що є ми?
потік...
Почуттів
Добро-зло, краса-потворність
Усе змішалось у тобі
Сил немає, але ти йдеш далі
Небуття - ось моя ціль.
Твоя ціль
невмируща
Життя, яке не може
просто так покинути тебе
Не давши відповіді на
Усі питання повноводні
Запливши в море
Назад нема дороги
А ось і океан
І все.. кінець землі
Нарешті розумієш бескінечність
І пошуки невиправдовні
Бо сили не повернуться
Ніколи
Краплина в океані залишиться
Пустою і не знайти нічого
в ній
Все, що ти бачив
є брехня
Чи може правда?
Що б в вибрав ти стоячи на межі?
Повірити у світ чи зрадити його?
Не бійся..
Життя не закінчується смертю
Вона лиш дзеркало народження твого

********************************************************************

Щось змінилось
У душі твоїй
Ти бачиш
Робиш вибір
кожен день
І ось
Дійшов..
Пізнав усе
Тепер кінець
Заради чого жити далі?
О так!
Проклята вічність!

*****************************************************************************

Мурахи
Тим, хто ховається під парасолями.

Краплі сліпого дощу
Наповнюють простір
Між землею
І небом.
Люди,
як скажені
Поховались в своїх
Картонних коробках.
Вони бояться змокнути
Під рясним літнім дощем.
Вони бояться всього,
Що неприємне
Їм.
Сотні парасольок
Заповнили простір
Між
Небом і землею.
Це їхній своєрідний
Панцир,
В якому вони
Ховаються.
Бо люди –
Мурашки.
Що бояться
Дощу.
Ми маленькі
В цьому безмежному
Всесвіті.
Краплі – ще менші.
А ми їх
Боїмося.
Люди, вилізьте
Зі своїх картонних
Коробок.
Бо ми - не
Мурахи.
Ми – люди.
Чи не
Так?

****************************************************************************

Для тих, хто був переможеним.
У повітрі тихо зависло
Мовчання.
Не сховати тієї
Ненависті
В чистих блакитних
Очах.
Які донедавна були в тебе
Закохані.
Сотні сліз проливаються через
Коханих,
Яким на тебе
Все-рівно.
І не важливо, скільки ти сліз
Пролила,
Світ не змилується над
Тобою.
Земля твоїм сльозам
Не вірить.
І не кричи, що світ такий
Жорстокий,
Ти просто не стикалась
З реальними
Проблемами.
Прийми це, дівчинко.
Світ – театр, а ми в ньому
Актори.
І якщо чиїсь слова пішли не по твоєму
Сценарію,
То просто підніми білий прапор
Поразки.
Все в твоїх
Руках!